Підтримую. На день-два розрядитися інколи просто необхідно.
Сам після похорону Сашка Білого на добу звалив у ліс  (26.03 поховали, а 27.03 звалив), з наметом.

Послухав ранніх солов'їв... Три пташки аж заливалися ввечері та вранці, незважаючи, що вранці було досить холодно (-1 С).

Попив свіжого березового соку прямо з банки під деревом (лише лісових мурах здував, як піну з пива :))

І як там у нас у Львові? Бандерівці з Правого Сектору не нападають і не грабують туристів на вулицях за російську мову? ;)

До речі, не пам'ятаю, чи розповідав одну історію, котру колись в інтерв'ю описав Мирослав Симчич (сотник "Кривоніс").

Мене ще в армії дивувало, чому кавказці (осетини, дагестанці та чеченці - саме з ними мені довелося довго послужити пліч-о-пліч) чітко ділили українців на "хахлів" та "бандер". І коли до перших вони відносилися "так собі" (нерідко "припахували" до всяких там малоприємних робіт), то до других - з явно вираженою "інакшістю". Не ризикували "припахувати" і не вельми-то й задиралися до "бандер". Я би охарактеризував це як "озброєний до зубів нейтралітет".

І, здається, я знайшов пояснення такій ситуації в інтерв'ю "Кривоноса".
В один із таборів Гулагу, де він разом із побратимами з УПА відбував ув'язнення, нагнали біля двохсот "кримінальних" кавказців. Які за завданням адміністрації табору негайно почали пресувати "бандер".
Бандерівці двічі попереджали цих урок, щоби вони відчепилися. Але "кавказ" дійшов до того, що вбив трьох українців.
Через кілька днів бандерівці вибрали момент, по черзі покинули барак, підперли всі двері і підпалили його. У вогні живими згоріли всі кавказці. Поодиноких, котрі змогли вискочити через виламані двері, добивали кілками.
Гадаю, що саме з тих пір просторами Кавказу і ходила легенда про жорстоких та кровожерливих "бандер", яких не варто доводити до злості.
Та й УНСО свого часу на Кавказі неодноразово підтверджувало сміливість, мужність та войовничість "бандерівців".