Власне, колеги вже все сказали по суті. З мого досвіду, якщо продукт себе позиціонує як "стабільність для enterprise" то це зводиться до гіперконсерватизму, фіксації на позаминулих версіях софта та дотримання зворотної сумісності дірок та багів. Але і це не головне. Серверні системи зазвичай ставляться з прицілом на строк експлуатації від 3 років і більше. Якщо ти ще у момент інсталяції ставиш систему, яка уже рік тому застаріла, це означає що через три роки ти матимеш на руках дірявого архаїчного корча, якого простіше знести і замінити, ніж постійно латати, щоб підтримувати у бадьорому стані. А коли тобі у спадок від попередників дістається цілий зоопарк версій навіть однієї системи, але різних років, кожна з яких ще і латалася у свій окремий самобутній спосіб, експлуатація цього сарая з нормальної роботи перетворюється на радіоаматорство для народних умільців типу Лєвшєй. Експлуатувати це у промисловому (комерційному) режимі нереально, а для керівника служби експлуатації це додатково ще й кадровий та управлінський головний біль. Мій особисто підхід такий. Коли я розгортаю серверну систему, я беру звичайно не бету, але найсвіжішу актуальну версію. І роблю серверні системи уніфікованими по максимуму. Тоді ще три роки воно не перетвориться на архаїку та закам'яніле гівно мамонта, і на регулярні, єдинобразні (і головне -своєчасні!) оновлення та патчі розраховувати можна упевнено. Також бажано мати обгрунтовану надію на безболісний апгрейд до нової стабільної LTS версії через наприклад 5 років. Єдиний виробник дистрибутива, який на мою думку реалізує саме цю - тверезу, реалістичну філософію промислової експлуатації без тріскотливих понтів про "enterprise" - це Ubuntu. І недарма їх продукт наразі є "стандартний лінукс де-факто" у світі. Якось так.